3 показових персонажі з симптомами одомашнення мозку

Рекомендую до прочитання: «Мозок приручений. Що робить нас людьми?» – автор Брюс Худ / The Domesticated Brain by Bruce M. Hood

Автор: M. Mazza

Орієнтовно тиждень тому я опублікував статтю, яка викликала помітний резонанс у соціальних мережах. Як і завжди, щодо статті та особисто на мою адресу було висловлено як схвалення, так і критику, чому я дуже радий. Оскільки самотужки переглядаю всі коментарі та прочитую всі повідомлення, я вибрав 3 найбільш зразково-показових і нижче на них відповім.

1. Персонаж «Заздрісний»

 «Таки так, легко говорити, сидячи в Італії: у самого мікроскоп, клініка та, вірогідно, феррарі. Це як чути від багатого "Не в грошах щастя". Брехня та лицемірство»

Любий друже! Дуже багато людей, включно з моїми співвітчизниками з Італії, думає, що коли я працюю в певній манері, маю значне резюме (загальний хірург, щелепно-лицьовий хірург, стоматолог..., решта написана на моєму сайті www.massimomazza.it), відомих пацієнтів, як-от Сільвіо Берлусконі, то народився я, отже, багатим, успішним, мав PROergo замість брязкальця, мій тато – стоматолог і подарував мені клініку, а мої пацієнти та успіх – завдяки зв'язкам у певних колах… У такому разі мені не хочеться нікого засмучувати… Але я народився і провів своє дитинство в пекельній бідності й насильстві – такому, що можна порівняти з побутом найбідніших сіл пострадянського простору. Моя мама потроху займалася то тим то цим, мій тато був учителем молодших класів, але чималу частину життя провів без роботи. Я почав працювати в 14 років, під час літніх канікул, офіціантом, щоб мати змогу заплатити собі та своїм братам за шкільні підручники й канцелярське приладдя. Моєю першою роботою, пов'язаною з професією, стала робота асистента стоматолога в підвальному кабінеті, де після зміни я також мив підлогу та туалети. Паралельно з цим я посилено навчався. І підробляв, перекладаючи тексти з німецької мови італійською. Мені є що розповісти, але не цього разу. Моє життя було відчайдушним видряпуванням без права перевести подих. Довге сходження щаблями системи, яка не передбачає «соціальний ліфт». Інакше кажучи, перехід із касти знедолених у касту багатіїв ЗАСЛУЖЕНО. Це – Італія. Тут зв'язки та рекомендації завжди вирішували більше, ніж будь-що. Чи це скрізь так?..

З іншого боку, обертаючись назад, я розумію, що проливав літри крові й поту почасти за те, що не мало аж такого великого значення. Себто за ті шаблоні речі, що їх вбивають нам у голову: гроші, машина, будинок, успіх, визнання, сім'я, релігія й далі за списком...

Тому, друзі, ви помилилися з об'єктом звинувачень. Адже зараз... Я не маю машини. У мене немає дому. Я живу в орендованій двокімнатній квартирі. Приміщення під клініку я орендую. Мені нічого не належить. Мене не цікавить володіння речами. Мене не цікавлять ресторани, подорожі, дизайнерський одяг. Мене не цікавить гольф та яхти. Мені подобається читати. Писати. Саморозвиватися. Спілкуватися з розумними людьми. ZeroInOn – моє хобі. Я не збожеволів. Я вибрав філософію мінімалізму та дауншифтингу. Я не маю бажання все життя платити за кредитами. Я крокую життям без нічого. Я викинув увесь багаж, залишивши лише ручну поклажу. Яка не обтяжує мене. Я щасливий. Я вільний. Чого й вам бажаю.

2. Персонаж «Інтернет-троль»

 «Сподіваюся після цієї статті автор викинув свій "Про-Ерго", свою установку змінив на китайську, а для зліпків замішав гіпс... Інакше це лише дешевий піар, а автор – позер...»

Напевно, автор цього коментаря погано прочитав передмову до статті. А може, просто захотів перекрутити сенс прочитаного. А може, просто не зрозумів. У будь-якому разі я поясню ще раз.

Технологія та прогрес – речі святі та недоторканні.

Те, що піддалося критиці в статті – бездумне придбання речей, які не є достатньо ефективними, не заслуговують на повну довіру, не мають потенціалу реально поліпшити нашу роботу, а є лише інструментом поповнення гаманців стоматологічних компаній. Повторюся, продавці, як і політики, розповідають нереальні історії та міфи, навіть не роблячи цього навмисно. Тож виявімо трохи самоповаги та здорового глузду, зокрема:

Є речі, які, подібно до «маленької чорної сукні» у високій моді, НЕ ЗАСТАРІВАЮТЬ. Закон Снелліуса (оптичного заломлення) та диск Ейрі (дифракція світла) є нездоланними межами фізики. Стереомікроскоп PROergo за 50 років буде таким самим, як і 15 років тому – прогрес в оптиці занадто повільний. Установка Brumaba зроблена зі сталі та механіки, у ній немає електронних компонентів. Вона служить мені вже 15 років і прослужить ще 50. Мій фотоапарат Nikon D-300, навпаки, суттєво застарів. 4–5 років тому я заплатив за нього приблизно 4000 €, а зараз він коштує заледве 300 €.

Ваше єхидне зауваження щодо гіпсу. Скажу тільки, що для деяких відбитків з імлантатів я, як і багато хто, використовую саме гіпс. І не тому, що ми «ретрогради», як зауважив хтось в одному з коментарів, які не увійшли до «трійки найкращих». А тому, що він досі – матеріал найточніший і найнадійніший для цієї категорії робіт, не кажучи вже про те, що він економний.

3. Персонаж «Довірливий оптиміст»

«У дядька горить просто, палає»

Так, Ви маєте рацію, у мене палає. І так, саме в цьому позначеному місці. Знаєте, чому? Тому що протягом 30 років саме в це потаємне місце мене ретельно обробляли «дарами ринкової економіки». Магічні інструменти, застарілі за декілька років. Конгреси та курси, які здебільшого не мають за собою нічого, окрім задоволення потреб у самовираженні деяких персон, що народжені для сцени, однак вибрали не ту професію. Живий доказ цього – багато з моїх колег із «країн третього світу», які показують відмінні результати, використовуючи, м'яко кажучи, не найсучасніші інструменти та технології. Це називається "smart-street-dentistry", неперекладний термін. Означає, що, маючи бажання та добрі наміри, можна знайти всю необхідну інформацію. Безкоштовно. Що можна досягти чудових результатів через будь-який шлях, будь-якими способами. Те, що справді важливо, це мізки та руки. І повірте мені: якщо ви повторите мою путь (чого я вам щиро не бажаю, саме тому я й пишу свої статті, «начебто натякаючи»), то запалає й у вас. Одна справа – бути зомбі й усе життя прожити в ілюзії, що все так і має бути. Тоді, вважай, пощастило. Інша справа – прокинутися в один день і зрозуміти, скільки сил, грошей, поту та крові було пролито лише через промитий мозок (див. пункт 1). Скільки ти надривався за те, що потрібно було не тобі, а системі. Скільки років ти втратив. Тому прокиньтеся, поки є час. Може трапитись так, те, що вам збираються розповісти на черговому курсі за ваші ж кровні заощадження, уже написано на 167 сторінці у 5-ій праворуч книзі на вашій стоматологічній полиці. Можливо, «нову технологію» вже пів року застосовує ваш колега за сусідньою установкою, а ви й не в курсі. Можливо, сакральний протокол іригації, який ви шукаєте, уже давно є в інтернеті. Можливо, єдина проблема – лише ЛІНЬ. А може, і ні. Може, ви йдете своєю правильною дорогою. Може, те, що я пишу, вас не стосується. Просто, мабуть, нам усім варто частіше ставити собі питання, щоб не втратити усвідомленість своїх вчинків. Чи не повторювати чужих помилок. Тільки в такий спосіб можна  уникнути настання моменту, коли «запалає». Одночасно болісно й нав'язливо.

Dr. Massimo Mazza